План зустрічі:

I. Логіка клінічного інтерв’ю 
- завдання інтерв’ю: запит, симптоми, ризики та функціонування;
- вільне, структуроване й напівструктуроване інтерв’ю;
- як одночасно підтримувати контакт і керувати розмовою.

II. Від скарги до опису симптомів 
- як уточнювати «тривожно», «немає сил», «не можу зосередитися»;
- початок, тривалість, частота, інтенсивність і перебіг;
- контекст появи симптомів та їхній вплив на повсякденне життя;
- відкриті запитання, конкретизація та перевірка розуміння.

III. Анамнез, який змінює клінічну гіпотезу 
- попередні епізоди та результати лікування;
- розвиток, сімейна історія, стосунки й життєві події;
- сон, соматичні захворювання, препарати та психоактивні речовини;
- як розрізняти давні особливості й нещодавні зміни.

IV. Оцінювання психічного стану та ризиків 
- поведінка, мовлення, настрій, мислення, сприйняття й когнітивні функції;
- що спостерігати та як описувати без передчасних інтерпретацій;
- запитання про суїцидальні думки, самоушкодження та безпеку;
- ознаки, які потребують термінового медичного оцінювання.

V. Формування та перевірка діагностичних гіпотез 
- як будувати кілька можливих пояснень скарги;
- які запитання допомагають їх розрізнити;
- місце скринінгових шкал і діагностичних критеріїв;
- когнітивні помилки фахівця: упередження підтвердження та передчасний висновок.

VI. Практичні кейси 
- «Не можу працювати»: депресія, тривога, недосипання чи РДУГ?
- «У мене панічні атаки»: які уточнення потрібні до висновку?
- суперечності між словами пацієнта, спостереженням і результатами шкал;
- одна скарга — різні діагностичні маршрути.

VII. Завершення інтерв’ю 
- як підсумувати почуте й перевірити точність;
- як пояснити попередню гіпотезу та невизначеність;
- як узгодити наступні кроки й оформити клінічний запис.