Психологія натовпу та поведінка людей у кризових ситуаціях

Спікерка
майстер-класу

Олександра Малишева

Член Асоціації з вивчення та дослідження у психодіагностиці (ADEIP)
Психолог, спеціалізується на психологічній оцінці, кризовому втручанні та психодіагностиці. Має міжнародну академічну підготовку у сфері психології та клінічної практики, здобуту в Аргентині та Іспанії.
Професійна діяльність включає клінічну психологічну практику та застосування психологічної експертизи в межах проєкту «Ґендерно чутливі підходи до психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (MHPSS)», що реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ).
Викладацький досвід охоплює проведення курсів з психодіагностики, кризових інтервенцій та психокорекції у закладах вищої освіти.
Освітній бекграунд включає ступінь бакалавра психології (Університет Бельграно, Аргентина), післядипломну підготовку з когнітивної психології (Fundación Foro, Буенос-Айрес, Аргентина) та техніки Роршаха і проєктивних методів (Університет Бельграно, Аргентина), а також ступінь магістра з психологічного втручання в кризових ситуаціях, катастрофах і надзвичайних подіях (Universidad Europea, Мадрид, Іспанія).

План зустрічі:

1. Соціальна психологія: людина в соціальному середовищі
● Предмет соціальної психології: як присутність інших впливає на думки, емоції та поведінку.
● Взаємозв’язок особистих особливостей і соціальної ситуації.
● Соціальні норми, ролі та очікування.
● Соціальне сприйняття: як ми оцінюємо інших і пояснюємо їхні дії.
● Групова належність і формування соціальної ідентичності.
● Поділ на «своїх» і «чужих»: вплив на довіру та взаємодію.

2. Механізми соціального впливу та групової поведінки
● Конформність: вплив більшості на судження та поведінку.
● Нормативний вплив: прагнення бути прийнятим групою.
● Інформаційний вплив: орієнтування на інших за браку інформації.
● Підпорядкування авторитету та сприйняття його легітимності.
● Наслідування й поширення емоцій у групі.
● Групова поляризація: посилення початкових позицій після обговорення.
● Роль формальних і неформальних лідерів.

3. Натовп як соціально-психологічний феномен
● Поняття натовпу, групи та масової аудиторії.
● Відмінності між випадковим скупченням людей і спільнотою зі спільною метою.
● Організовані та стихійні зібрання.
● Класичні погляди Гюстава Лебона та їхні обмеження.
● Анонімність, деіндивідуація та роль групових норм.
● Сучасні підходи: соціальна ідентичність і спільне розуміння ситуації.
●Різноманіття колективної поведінки: співпраця, взаємодопомога, протест і конфлікт.

4. Поведінка людей у кризових ситуаціях
● Сприйняття загрози та оцінювання її серйозності.
● Пошук підтвердження небезпеки й орієнтування на реакції інших.
● Зволікання, завмирання, активні дії та пошук близьких.
● Паніка: розмежування індивідуального переживання та колективної поведінки.
● Чому масова паніка не є неминучою реакцією на кризу.
● Вплив доступності виходів, зрозумілих інструкцій і довіри до організаторів.
● Небезпечна щільність натовпу та фізичні обмеження руху.

5. Взаємодопомога та відповідальність у кризових умовах
● Ефект свідка та розподіл відповідальності.
● Невизначеність ситуації й орієнтування на бездіяльність інших.
● Чинники, які підвищують готовність допомагати.
● Спільна загроза, відчуття єдності та солідарність.
● Конкретне звернення по допомогу й визначення ролей.
● Межі безпечного втручання.
● Урахування потреб людей, яким може бути потрібна додаткова допомога.

6. Комунікація та координація дій під час кризи
● Поширення чуток за браку перевіреної інформації.
● Вплив соціальних мереж на сприйняття ситуації та колективні реакції.
● Своєчасні, конкретні та послідовні повідомлення.
● Пояснення загрози, необхідних дій і доступних шляхів допомоги.
● Довіра до джерела інформації та узгодженість повідомлень.
● Комунікація, що підтримує співпрацю та знижує невизначеність.
● Помилки комунікації: суперечливі інструкції, знецінення небезпеки та звинувачення людей.

7. Практичні кейси та обговорення
● Аналіз поведінки людей під час евакуації, масового заходу або перебування в укритті.
● Визначення механізмів соціального впливу, групових норм і взаємодопомоги.
● Обговорення способів комунікації та координації дій.
● Запитання учасників.