Психологія військовополонених (POW) та постізоляційна адаптація

Спікерка
майстер-класу

Олександра Малишева

Член Асоціації з вивчення та дослідження у психодіагностиці (ADEIP)
Психолог, спеціалізується на психологічній оцінці, кризовому втручанні та психодіагностиці. Має міжнародну академічну підготовку у сфері психології та клінічної практики, здобуту в Аргентині та Іспанії.
Професійна діяльність включає клінічну психологічну практику та застосування психологічної експертизи в межах проєкту «Ґендерно чутливі підходи до психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (MHPSS)», що реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ).
Викладацький досвід охоплює проведення курсів з психодіагностики, кризових інтервенцій та психокорекції у закладах вищої освіти.
Освітній бекграунд включає ступінь бакалавра психології (Університет Бельграно, Аргентина), післядипломну підготовку з когнітивної психології (Fundación Foro, Буенос-Айрес, Аргентина) та техніки Роршаха і проєктивних методів (Університет Бельграно, Аргентина), а також ступінь магістра з психологічного втручання в кризових ситуаціях, катастрофах і надзвичайних подіях (Universidad Europea, Мадрид, Іспанія).

План зустрічі:

1. Полон як досвід екстремальної ізоляції та втрати контролю
• Полон як досвід тривалої загрози, контролю та втрати автономії
• Різні форми та контексти полону
• Відмінність між військовим полоном, незаконним утриманням, заручництвом, примусовою ізоляцією та зникненням без зв’язку
• Чому звільнення з полону не означає автоматичного завершення травматичного досвіду
• Межі компетенції фахівця у роботі з колишніми військовополоненими

2. Психологічні наслідки полону та типові посттравматичні реакції
• Порушення базового відчуття безпеки
• Втрата контролю над тілом, простором, часом і рішеннями
• Сенсорна, соціальна та інформаційна депривація
• Досвід приниження, безсилля, невизначеності та загрози
• Досвід фізичного та психологічного насильства / тортур
• Моральні дилеми, сором, провина виживання
• Типові посттравматичні, дисоціативні, соматичні та емоційні прояви

3. Постізоляційна адаптація після звільнення
• Поняття постізоляційної адаптації як процесу поступового повернення до безпеки, контролю, тілесної автономії, стосунків і соціальних ролей
• Перший період після повернення: фізичне та психологічне виснаження
• Потреба у відновленні контролю, передбачуваності та автономії
• Труднощі зі сном, харчуванням, концентрацією та тілесним відчуттям безпеки
• Амбівалентність після повернення
• Труднощі з близькістю, дотиками, шумом, групами людей і побутовими очікуваннями
• Відмежування нормальних посттравматичних реакцій від ознак, які потребують спеціалізованої допомоги

4. Комунікація фахівців із людьми, звільненими з полону: перший контакт, підтримка та маршрутизація
• Травма-інформований підхід у комунікації з людьми, звільненими з полону
• Особливості контакту для лікарів, психологів, соціальних працівників, представників державних і гуманітарних структур
• Безпека, згода, передбачуваність і повага до автономії як основа комунікації
• Як ставити запитання без тиску, допиту та повторної втрати контролю
• Побудова контакту без примусу до розповіді про досвід полону
• Повернення контролю через прості вибори, пояснення дій і прозору послідовність кроків
• Підтримка базових потреб: медична допомога, сон, їжа, вода, інформація, зв’язок із близькими
• Доречність мови, тону, дистанції, фізичного контакту та невербальної поведінки
• Критерії перенаправлення до спеціалізованої психологічної, психіатричної або медичної допомоги

5. Довгострокова підтримка: терапія, родина та типові помилки
• Поетапний підхід: стабілізація, відновлення контролю, робота з травматичним досвідом, інтеграція та повернення до життя
• Травма-фокусована когнітивно-поведінкова терапія, CPT, EMDR, NET: можливості та обмеження
• Тілесно-орієнтовані підходи як допоміжний напрям роботи
• Роль родини та близького оточення у процесі адаптації
• Психоедукація для родини та потреба у підтримці самих близьких
• Типові помилки: детальне розпитування про досвід полону, героїзація без простору для болю, нав’язування близькості, передчасний перехід до травматичного матеріалу, недооцінка ризиків ретравматизації

6. Практичний розбір кейсу
• Аналіз ситуації повернення людини з полону
• Визначення актуальних психологічних, медичних і базових потреб
• Ідентифікація ризиків у поведінці людини, реакціях родини та діях фахівців
• Визначення допустимих і недопустимих інтервенцій
• Вибір доречного маршруту допомоги: стабілізація, психоедукація, сімейна підтримка, індивідуальна терапія або перенаправлення
• Побудова безпечного алгоритму комунікації та підтримки у перші етапи адаптації